В Одесі відкрили меморіальну дошку народному артистові України Миколі Сльозці

В Одесі урочисто відкрили меморіальну дошку пам’яті видатного актора театру та кіно народного артиста України Миколи Сльозки. Дошку встановлено на фасаді будинку по вул. Ніжинській, 36, де Микола Йосипович мешкав останні 10 років життя: з 1999-го по 2009-й.

Пам’ятний знак був встановлений за ініціативою і на кошти друзів артиста та колективу Одеського українського театру ім. В. Василька, з яким Микола Сльозка був пов’язаний більшу частину свого життя. Автором скульптурного портрету на дошці виступив одеський митець Микола Худолій.

На відкритті меморіальної дошки зібрались друзі, рідні, колеги та шанувальники таланту Миколи Йосиповича.

«Всі ви бачили виставу «Ну… дуже маленькі комедії», в якій грав Микола Йосипович. Напевно, у вас склалося враження, що він майстер комедії, — сказав на урочистому відкритті пам’ятного знаку друг актора, завідуючий кафедрою фізики твердого тіла і твердотільної електроніки фізичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова Олександр Птащенко. — Вершиною його творчості й справді була роль Шельменко в комедії «Шельменко-денщик». Чому йому так вдавалася ця роль? Тому що де Сльозка — там весело! Так було завжди. Але діапазон ролей Миколи Йосиповича був дуже широким. Він багато чого пережив, і цей життєвий досвід допомагав йому перевтілюватися в різноманітних героїв».

«Я пропрацював з ним на сцені більше 40 років і гордий тим, що був його партнером у багатьох виставах, — згадує актор Українського театру народний артист України Анатолій Дриженко. — Раніше це було незручно, але зараз вже можна сказати, що Микола Сльозка був геніальним актором».

Народний артист України Микола Йосипович Сльозка народився 30 квітня 1928 року в селищі Іваниця на Чернігівщині. У 1958 році закінчив навчання в Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого і став актором Одеського українського театру.

Грав на сцені і в кіно різні ролі: комедійні, характерні та драматичні. Його образи відрізнялися надзвичайною органічністю й життєвою правдивістю.

Глядачі старшого та середнього поколінь пам’ятають ролі цього видатного актора на сцені Одеського українського театру. Микола Йосипович грав Шельменка («Шельменко-денщик» за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка), Івана Стоножку («97» за п’єсою М. Куліша), Єгора Полушкіна («Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим), Рабурдена («Спадкоємці Рабурдена» за п’єсою Е. Золя), Солопія Черевика («Сорочинський ярмарок» за повістю М. Гоголя), Потапова («Протокол одного засідання» за п’єсою О. Гельмана), Терешка («Трибунал» за п’єсою А. Макайонка), Наріжного (за роль у виставі «Тил» за п’єсою М. Зарудного Сльозка був удостоєний медалі імені А. Попова, якою були нагороджені лише четверо акторів на весь СРСР) та багато інших ролей.

Микола Сльозка також багато знімався у кіно, його можна побачити у кінострічках «До останньої хвилини», «Я, син трудового народу», «Жіночі радощі і печалі», «Звинувачення», «Прощавайте, фараони!»…

У 1988 році роллю Андрія Буслая (вистава «Поріг» за п’єсою білоруського драматурга О. Дударєва) Микола Йосипович відзначив свій 60-річний ювілей та 30-річчя творчої діяльності в Одеському українському театрі.

Після цього Сльозка раптом припинив акторську кар’єру і став сільським жителем. «Звичайно, я не все зіграв, що міг і бажав би зіграти. Просто в нових соціально-економічних умовах не побачив смислу «боротися за виживання», — так митець відповідав на питання про те, чому він вирішив піти з театру…

Але Микола Йосипович з радістю відгукнувся на пропозицію відсвяткувати в рідному театрі своє 70-річчя. 30 квітня 1998 року відбувся бенефіс народного артиста України Миколи Сльозки, була зіграна вистава «Шельменко-денщик» за комедією Г.Квітки-Основ’яненка (режисер-постановник — М. Ошеровський). Загалом протягом творчого життя актор виходив на сцену в образі Шельменко близько 1 500 разів — у постановках різних режисерів.

У 2007 році художній керівник Одеського українського театру ім. В. Василька народний артист України Ігор Равицький вирішив поставити у театрі три новели російського драматурга Віктора Ляпіна, об’єднавши їх під назвою «Ну…дуже маленькі комедії». На одну з ролей — Макарича — він запросив Миколу Йосиповича Сльозку. Свою останню роль видатний актор грав, як завжди, яскраво і органічно.

Народний артист України помер 3 квітня 2009 року на 81-му році життя.

Фото: Ганна Токолова (прес-служба театру)