Сто років українського голосу в Одесі!

«Моє серце залишилося тут, у цих стінах. Сьогодні я щасливий бачити, що театр живе. Що сцена звучить. Що глядач — не байдужий.
Пам’ятайте: театр — вічний. Бо вічна людська душа, яка прагне правди, краси і добра».

Такою була мрія і віра Василя Василька — людини, чиє ім’я сьогодні носить наш театр. Мрія, яка перетворилася на столітню історію української сцени в Одесі.

Народження українського театру в Одесі

7 листопада 1925 року в Одесі відкрилася «Одеська українська Держдрама» — перший стаціонарний український театр на Півдні України. Місто прагнуло свого українського голосу, своєї сцени — постійної, сміливої, живої.
Першою виставою стали «Полум’ярі» за п’єсою Луначарського, поставлені Борисом Глаголіним — режисером-новатором, який привніс дух пошуку та експерименту. Його сміливі рішення, зокрема легендарний автомобіль, що виїжджав просто на сцену, одразу визначили характер театру: відвертий, живий, сучасний.

У наступному сезоні театр очолив Василь Василько — вихованець школи Кропивницького, Садовського, Заньковецької та Курбаса. Саме він заклав фундамент традицій, які визначали театр десятиліттями: повага до української драматургії, відкритість до нового та глибока увага до глядача.

Лише за три роки театр поставив 34 прем’єри — від «Паліїв» і «Вія» до «За двома зайцями» й «Гайдамаків».

Війна, евакуація і повернення

У 1930 році театр отримав новий дім — будівлю колишнього Сибіряковського театру — і нову назву: Театр Революції. Але вже незабаром у цих стінах поселився страх: цензура, репресії, арешти.

1941 року театр було евакуйовано. Частина акторів залишилася в Одесі й власноруч ремонтувала зруйновану будівлю, вставляла вибиті шибки, готувала вистави без костюмів і декорацій. Трупа в евакуації ставила нові постановки, а на зароблені кошти… придбала танк для фронту.

У квітні 1944 року, через два дні після звільнення Одеси, на сцені знову заграла вистава — «Сорочинський ярмарок». Люди сиділи в шинелях, зі сльозами на очах, і дякували за повернення життя.

У 1948-му Василько повернувся втретє. Його «Земля», драми Куліша та інші постановки стали символом духовного відродження.

Післявоєнні десятиліття та велика одеська трупа

У 1950–1980-х роках театр продовжував творити український репертуар, виховувати покоління акторів і бути центром культурного життя Одещини.
Серед тих, для кого театр став справжнім домом на десятиліття, — заслужена артистка України Ірина Черкаська, у трудовій книжці якої лише один запис: «Прийнята до театру у 1962 році…»

У 1995 році театр отримав ім’я Василя Василька, а у 2006 — статус академічного. Це стало визнанням його мистецької школи, традиції та внеску в розвиток національної сцени.

Сучасність. Театр у час війни

Попри повномасштабну війну театр не зупинився ні на мить.
У 2022 році репетиції та вистави проводилися просто в укритті — так народився формат «Театр в укритті», який став символом незламності української культури. Саме тут, попри офіційну заборону, у квітні була зіграна перша в Україні прем’єра після повномасштабного вторгнення

А три з половиною роки театр випустив понад 25 прем’єр — від психологічних драм до різдвяних казок і міжнародних проєктів. Зокрема ті, які ви і сьогодні можете подивитися в театрі:

«Саша, винеси сміття»
(реж. Максим Голенко) — Театр в укритті
Премʼєра: 25 червня 2022 року

«Чуваки не святкують або Ukrainian»
(реж. Максим Голенко) — Глядач на сцені
Прем’єра: 6–7 серпня 2022 року

«Неаполітанські пристрасті»
(реж. Павло Гатілов) — Велика глядацька зала
Прем’єра: 23 вересня 2022 року

«Метод»
(реж. Тетяна Губрій, Олександр Самусенко) — Глядач на сцені
Прем’єра: 11 грудня 2022 року

«Черевички, або Ніч перед Різдвом»
(реж. Олексій Гнатковський) — Різдвяна казка
Прем’єра: 18–19 грудня 2022 року

«Карпатський вестерн»
(реж. Максим Голенко)

«1900-й: Легенда про піаніста»
(реж. Олександр Самусенко)
Драма за твором Алессандро Барікко

«Перевізник»
(реж. Олександр Самусенко) — Чорна комедія
Прем’єра: 23 лютого 2024 року

«Камінь»
(реж. Євгеній Резніченко) — Психологічна драма
Прем’єра: 8 та 10 травня 2024 року

«Місце для дракона»
(реж. Валерія Романко) — Феєрія
Прем’єра: 31 травня, 1 та 2 червня 2024 року

Проєкт WE ARE HAMLET
(міжнародна копродукція з Чехією та Німеччиною)
Прем’єри: травень — Бремен, червень — Прага

«Вирій»
(реж. Олександр Самусенко та Мирослава Ткач) — Сучасна драма
Прем’єра: 23–24 серпня 2024 року

«Лебедине озеро. Зона»
(реж. Іван Орленко) — Притча за Параджановим та Іллєнком
Прем’єра: 19 жовтня 2024 року

«Різдвяна історія Скруджа»
(реж. Олександр Самусенко) — Казка для родинного перегляду
Прем’єра: 20–22 грудня 2024 року

«Комедія помилок»
(реж. Роман Федосєєв) — Шекспірівська класика у сучасному прочитанні
травень 2025 року

«Емігранти»
(реж. Наталія Афанасьєва) — Психологічна драма за Мрожеком
Прем’єра: 6-7 червня 2025 року

«Привіт, монстре!»
(реж. Слава Жила) Романтично-містична комедія на 2 дії
Прем’єра:28 вересня

Джазові та естрадні концерти
(музичний керівник — Вадим Бессараб)

Проєкт WE ARE HAMLET — міжнародна копродукція з Чехією та Німеччиною

Фестивалі, гастролі та нагороди

• Театр є учасником численних національних і міжнародних фестивалів. Вистави театру — щорічні фіналісти та призери премії ГРА, фестивалів у Канаді, Польщі, Єгипті, Литві, Румунії та інших країнах.

Творча трупа

Сьогодні в театрі працює близько 50 акторів, серед них:

• 2 народні артисти України (Діана Мала, Ігор Геращенко),
• 8 заслужених артистів
• 2 заслужені діячі мистецтв,
• молоде покоління акторів, яке продовжує традицію української сцени.

Партнерства та культурні проєкти

Театр активно розвиває співпрацю з українськими та міжнародними інституціями.

Підписано меморандуми з:

• Івано-Франківським академічним драмтеатром
• Миколаївським художнім драмтеатром
• Херсонським музично-драматичним театром
• Рівненським українським драмтеатром
• низкою військових частин
• медіаплатформою «Море людей»

Театр — це також культурний центр. У Грецькій залі проходять:

• дискусії про роль жінки у війні
• зустрічі з письменниками (Оксана Забужко, Катерина Калитко, Юрій Андрухович, Руслан Горовий, Майя Тульчинська)
• презентації книжок
• філософські та культурологічні розмови
• літературно-музичні вечори й джазові концерти оркестру під керівництвом Вадима Бессараба

100-й сезон: театр, що живе разом із містом

Театр працює попри повітряні тривоги й відключення світла — бо культура не може зупинятися.

Сто років по тому ми знову тут.
У тому самому місті.
У тому самому театрі.
У домі, де живе українське слово.

Сьогодні театр Василька — це не лише історія.
Це жива сила мистецтва, що говорить голосом Одеси й України.
Це місце, де оживає українська душа — від першого слова до останньої завіси.

Бо театр — це не будівля.
Театр — це люди.
І правда, яку вони дарують світу зі сцени.