Спогади до Дня пам’яті та примирення. Травень 1945 року. Одеса.

Травень 1945 року. Одеса.

На сцені Одеського українського театру йде прем’єрна вистава «Одеса» за п’єсою Григорія Плоткіна.
В програмці до вистави режисер-постановник, художній керівник театру народний артист України Борис Тягно писав:
«Ця героїчна драма захопила наш колектив непідробною щирістю, ліричністю та силою життєвої правди, закладеною в цьому драматургічному матеріалі. Ми прагнули донести до глядача романтичне звучання п’єси, відтворити дух і колорит Одеси часів героїчної оборони».
Прообразами персонажів п’єси були реальні люди – учасники оборони міста від фашистської навали.

Це була не просто героїчна драма, а драма-пісня, що єднала митців й глядачів у єдному пориві — в любові до рідного міста…
Один з учасників вистави, виконавець ролі контрадмірала Турганова, народний артист України Андрій Крамаренко згадував:

«Весь колектив працював над створенням цієї вистави з надзвичайним піднесенням. Репетиції проводилися щодня, без вихідних, після закінчення вечірніх вистав. Перед кожним з нас було поставлено задачу: створити драматичну поему про стійкість і мужність героїчних оборонців рідного міста. Ми з ними зустрічались – прототипами сценічних персонажів… щоб потім створити з індивідуальних рис, окремих характерних рис різних людей збірний образ. Ми всі були одеситами, котрі пережили воєнне лихоліття. Вони, наші герої , захищаючи місто, і ми, митці, котрі виконували свій громадянський обов’язок далеко від рідного міста, в евакуації, котра тривала для нас чотири роки і один місяць…»

У виставі був задіяний потужний акторський ансамбль: Г. Бабенко, В. Балакін, М. Богданов, Й. Маяк, Г.Мещерська, Б. Михалевич. О. Луценко, Т. Ходаченко, Т. Фесенко та інші.
В центральній ролі – одеського робітника Петра Вернидуба – був зайнятий народний артист України Іван Твердохліб…
Атмосферу Одеси періоду окупації відтворив на сцені художник-постановник П. Злочевський.
У цій виставі народилася пісня про місто-герой – «Моя Одеса» (слова Г.Плоткіна, музика В. Штайгера).

…Не згасне слава днів суворих, здобута нами у бою: Одесу, згадуючи ворог загибель згадує свою…

Час від часу театр повертався в своїх творчих пошуках до теми війни – її художнього осмислення, прагнучи показати героїку переможних битв і нелюдську сутність будь-якої війни.
На сцену виходили митці – ветерани війни: ті, хто брав безпосередню участь в воєнних битвах, і ті, хто творчістю робив свій внесок в перемогу над фашизмом…
Вистави повоєнних сезонів – «Старі друзі» за п’єсою Л. Малюгіна, «Щастя» за романом П. Павленка, «Правда і кривда» М. Стельмаха, «Капітан Кирилов» І. Гайдаєнка, « І один у полі воїн…» за однойменним романом Ю. Дольд-Михайлика, «Грози минають» та «Чайки над містом» Л. Селютіної, «В списках не значився» за повістю Б. Васильєва, «Планета сподівань» за п’єсою О. Коломійця та багато інших – були присвячені темі війни.

Музична пластична вистава «Про кохання… без слів», яка є в цьогорічному репертуарі театру, також розкриває тему війни – в сценах 40-х років…

Любов Федченко