Постановник першої вистави Одеського українського театру Борис Глаголін: драматург, режисер та актор-новатор
Напередодні ювілею в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім.В.Василька згадали про перші сторінки історії театру.
За запрошенням керівництва до нас завітав відомий журналіст і один з небагатьох театральних критиків міста Олександр Галяс, який розповів колективу про режисера вистави «Полум’ярі», якою 7 листопада 1925 року відкрився Одеський український театр — Бориса Глаголіна (1879–1948 рр.).
Борис Глаголін (справжнє прізвище Гусєв, а загалом в нього було більше 40 літературних псевдонімів) був одним з найцікавіших представників театральної спільноти свого часу. Він навчався на Імператорських драматичних курсах у Санкт-Петербурзі, на початку кар’єри грав у театрах рідного міста Саратова та Пскова. В 1900 році талановитий актор дебютував на сцені петербурзького Суворинського театру, одразу зігравши роль царя Федора Івановича в постановці однойменної п’єси А.К.Толстого. В 1904 році вперше виступив на великій сцені як режисер.
Глаголін відрізнявся епатажними витівками. Наприклад, в 1908 році він вийшов на сцену в образі… Жанни Д’арк в постановці «Орлеанської діви» Й.К.Ф.Шиллера. Водночас він відомий як перший російський виконавець ролі Шерлока Холмса.
Глаголін був, зокрема, наставником майбутнього видатного актора Михайла Чехова. Чехов зізнавався, що, граючи роль Хлестакова (актор вважається одним з кращих творців цього образу), «впізнав в собі вплив Глаголіна». Останній грав Хлестакова з «незвичайною свободою та оригінальністю».
Паралельно з діяльністю в театрі Глаголін безперервно публікує фейлетони, нариси, замітки та навіть п’єси, а в середині 10-х років знімає кіно.
Жовтневу революцію Глаголін прийняв. Про його діяльність в перші роки радянської влади відомо мало. Більше інформації є про роботу Глаголіна в Харкові і Одесі в середині 20-х років. На сцені одеської Держдрами він дублював те, що раніше ставив в Українському театрі ім.І.Франка в Харкові, і навпаки. Так сталося і з виставою «Полум’ярі» за п’єсою А.Луначарського. Прем’єра в Харкові відбулася в 1924 році. А 7 листопада 1925 року цією виставою відкрився стаціонарний український театр в Одесі — Держдрама.
Ось що згадував про ті часи ветеран сцени Володимир Вольський:
«В Одесі щойно народився український державний театр. Уявіть собі, в одному приміщенні, на Грецькій вулиці, двоє дверей поруч: одні вели до російського театру, другі — до українського, а неподалік був ще й єврейський. На відкриття держдрами до каси вишикувалась довга черга. До постановки її дирекція (директор Борис Стах, людина високої культури, особисто знайомий з Е.Багрицьким, К.Паустовським, І.Бабелем та іншими видатними письменниками) запросила актора і режисера Бориса Глаголіна, якому добре були відомі смаки одеського глядача, його нахил до екстравагантності. З самого початку вистави режисер «ошелешив» глядача: при повній темряві на сцені і в залі, з глибини сцени, з широко розчинених з вулиці дверей, голосно сигналізуючи, просто в зал мчить авто з засвіченими фарами.
Глядачі, жахнувшись, притислися до крісел. Перед рампою машина зупинилась, сцена освітилась, з передніх дверцят легко вискочив жвавий матрос Власик (Шумський), розкрив дверцята заднього сидіння — вийшов елегантний Руделіко (Блакитний), вивів Діану де Сегонкур (Ужвій). Все було так несподівано і незвичайно…
Все місто кинулося на прем’єру, квитків не вистачало…».
В 1927 році Глаголін поїхав на театральну виставку в Германію, а звідти — в США. І не повернувся. Але досягти значних успіхів в американському театру або кіно Глаголіну не вдалося.
Постать Глаголіна притягнула увагу дослідників лише наприкінці XX сторіччя. Але в нашому місті про нього пам’ятали завжди: Борис Глаголін залишиться в історії як постановник першої вистави Одеського українського театру.
Фотографії Ганни Токолової (прес-служба театру)