«Едіп»: 10 років на сцені
«Едіп» — одна з тих вистав, котрі з плином часу набувають нових смислових акцентів. Після прем’єри, що відбулася 13 грудня 2003 року, про виставу багато говорили, сперечалися, зачаровувалися метафорами, образним мисленням авторів, несподіваністю погляду на відомий давньогрецький міф.
Минуло десятиріччя, а вистава «Едіп», як і раніше, — актуальна і, що не менш важливо, сучасна, вона звертається до зрозумілих глядачам тем і проблем.
«Едіп» переміг на конкурсі «Твої імена, Одесо!» в номінації «Краща театральна вистава 2004 року». В тому ж році вистава була показана в конкурсній програмі VI Міжнародного фестивалю античного мистецтва «Боспорські агони», де здобула Гран-прі. Через рік, у 2005 році, її дивилися польські глядачі в рамках мистецької програми року України в Республіці Польща.
За цей час в житті виконавців основних ролей сталися визначні події: стали заслуженими артистами України Ольга Петровська та Яків Кучеревський, котрий до того ж став лауреатом премії імені народного артиста України І.Й.Твердохліба (саме за роль Едіпа за однойменною виставою).
Режисер-постановник вистави Дмитро Богомазов удостоївся звання «заслужений діяч мистецтв України» і став лауреатом Національної премії України імені Т.Г.Шевченка.
В основу сценічної оповіді покладено давньогрецький міф про фіванського царя Едіпа. Ключ до прочитання міфу і античної трагедії Софокла знаходимо в словах, які Едіп сказав оракулу: «…Ти сліпий на очі, на вуха і на розум…» Ось такою сліпою, глухою, безсловесною і нерозумною людина приходить в світ і йде дорогою, на яку прирекли її боги.
Але Едіп, опинившись в нерівному двобої з богами та роком, гинучи, все ж виходить переможцем: він здобуває привілеї вільної людини — самому вирішувати свою долю.
Вистава розкриває нам смисл давньогрецького міфу в новому аспекті: з позицій людини, котра живе на початку третього тисячоліття.
На сцені Слово, Музика, Пластика являють собою гармонію…
5 лютого 2014 року вистава «Едіп» йтиме на сцені Українського театру імені В.Василька в 79-й раз. Отже, попереду у вистави нові ювілеї і, сподіватимемось, щасливе довге життя. Часи змінюються, з’являються нові історичні сюжети, нові герої, а антична класика залишається вічною, розкриваючи нам нові глибини, нові смисли.