Згадаймо 96-ий сезон!
Поки наші актори, режисери, хореографи, костюмери і гримери відновлюються, набираються сил і налаштовуються на новий, не менш насичений за попередній, сезон, а приміщення театру ремонтується, щоб стати ще зручнішим, теплішим і затишнішим, згадаймо добрим словом минулий 96-ий сезон! Адже він подарував нам з вами стільки приємних миттєвостей:
змусив помандрувати (хоч і винятково завдяки мистецтву 😉) різними країнами і такими закапелками своєї душі, куди ми раді були б і не заглядати;
спонукав пережити разом з героями стільки різноманітних перипетій від брутальної смерті до народжень, які не завжди були естетичними;
відчути таку гаму емоцій від ненависті і відрази до того, хто ще нещодавно був милим песиком, до співпереживання і бажання підтримати ту, хто вирішила піти з життя;
змусив дати відповіді на болючі питання про те, хто ж ми такі насправді і куди йдемо…
Але про все по порядку!
Отже, для наших акторів минулий сезон розпочався значно раніше, ніж зазвичай, і набагато раніше, ніж для гладачів. Ще влітку тривала робота образу над 2 виставами, якими ми порадували вас вже восени: Максим Голенко творив своє «Собаче серце» ще як запрошений зірковий режисер і тривала шліфувальна робота також київської режисерки Ірини Зільберман над виставою, прем’єру якої були змушені перенести через карантин на вересень, «Вечеря в Санлісі». Але трохи більше ніж за тиждень до прем’єри виконавець головної ролі ламає руку, і режисерка приймає рішення вводити на цю роль нового молодого актора – Ігоря Волосовського! І репетиції тривають зранку й до ночі, щоб все встигнути! Отже літо було гарячим!
Проте, вже 10 вересня ми таки розпочали сезон і ви мали змогу насолодитися прем’єрою французької лірико-іронічної драми від Жана Ануя! Ось як згадували цей день журналісти «Возле входа нарядная публика с цветами. В фойе играет оркестр театра под управлением Игоря Знатокова. Вроде все как всегда, но люди в масках, температурный скрининг и шахматная рассадка с перевязанными ленточками сидениями в зале напоминают нам о том, в какое время мы все живем» – https://odessa-life.od.ua/news/dobro-pozhalovat-na-uzhin-v-ukrainskom-teatre-premeroj-vstretili-novyj-teatralnyj-sezon
У скрутні часи хотілося порадувати свого глядача позитивними емоціями, розказати цікаву історію з красивими акторами у красивих костюмах, стильною сценографією і сучасною хореографію, живою музикою. І нам це вдалося! Головні ролі виконали наші молоді актори, яких ми тільки влітку відібрали, а вже у вересні Альона Коновальчук і Ігор Волосовський вражали всіх на сцені! А все тому, що у виставі разом з ними були яскраві і досвідчені улюбленці одеської публіки – заслужена актриса України Нінель Наточа, Олена Головіна і Сергій Булка, заслужена актриса України – Ірина Охотниченко, заслужений актор України Ігор Геращенко і неперевершена заслужена артистка України Ірина Черкаська, кожний вихід на сцену якої супроводжується бурхливими аплодисментами!
Вистава уже полюбилася одеситам, деякі приходять цілими родинами і тільки за цей сезон дивилися кілька разів! Тож не пропустіть у наступному!
Нагадаємо сюжет історії: головний герой – Жорж – єдиний син у сім’ї, але з батьками нема порозуміння і близькості. Адже батьки сибарити, розпещені розкішшю, на яку ніколи не вміли заробити, легковажні марнотрати, які ніколи не жили на власні кошти. Кожен з них пильнував свої власні інтереси й проживав своє життя. Батько – франт і пустомеля, мати – екстравагантна модниця, зусилля якої направленні перш за все на збереження молодості й «тримання планки» перед подругами. У Жоржа є друг Робер, який разом зі своєю дружиною живе в його ж домі, і теж вважає себе частиною родини. Робер – дармоїд і нахаба, цинік, який знає про інтимні стосунки між його дружиною і Жоржем, але продовжує вдавати сліпого, виправдовуючи своє існування життєвими обставинами. «Сім’я» переконала Жоржа одружитися з жінкою, яку він не кохав, і змушує Жоржа залишатися в ненависному шлюбі, оскільки саме його дружина Анрієтта, яку ми так і не побачили протягом вистави, утримує в розкоші всю цю ораву. Хто був присутній на виставі знає, чи вистачило рішучості Жоржу, щоб хоч щось змінити у своєму житті!
Наступна прем’єра була довгоочікуваною! Ще до вистави у місті тривали дискусії про те, чи можна перекладати твір геніального Михайла Булгакова українською! Як можна на сцені без телеможливостей і втрати реалізму показати перевтілення пса на людину?! Цікавим було і те, що Максим Голенко виносив на розсуд публіку свою виставу уже в статусі головного режисера театру!
Уже 2 жовтня місто переконалося в тому, що інсценувати українською «Собаче серце» можна, ба навіть необхідно – з чим геніально справилася Лєна Лягушонкова, що декорації можуть бути живими, а костюми доповнювати реальність – за що особлива вдячність Юлії Зауличній, що театральні можливості, якщо за виставу беруться профі, безмежні!
Родзинкою вистави став живий супровід з імпровізаціями від Вадима Бессараба!
Критики писали: «В Украинском театре состоялась булгаковская премьера. Здесь показали “Собачье сердце” в свойственной новому главному режиссеру театра Максиму Голенко эпатажной манере на грани фола.»
«Постановка нового главного режиссера Максима Голенко (предыдущая работа на одесской сцене — «Энеида-XXI») оказалась яркой и дерзкой, безусловно интересной, а если спорной, то это скорее разновидность спора на философские темы».
Повні зали, відгуки глядачів, рецензії критиків і бурхливі оплески не вщухали протягом усього сезону. Вистава увійшла до лонг-листу театральної премії «Гра». У червні експерти фестивалю приїздили до театру і подивилися виставу наживо. Очікуємо, що вистава стане переможцем в номінацій «Найкраща драматична вистава» 2021 року!
Сюжет вистави нам усім давно відомий: професор Преображенський, який займався питаннями збереження молодості й водночас мріяв поліпшити людську расу, відчувши себе спроможним на експеримент, із науковою метою пересадив безпритульному псу людські залози та гіпофіз мозку, намагаючись перетворити собаку на людину. Але зухвалий експеримент мав непрогнозовані й трагікомічні результати. Поліграф Поліграфович Шаріков, а саме так назвали новостворену істоту, починає все більше нагадувати чоловіка, органи якого йому пересадили (донора) — п’яницю Клима Чугункіна, і починає руйнувати затишний і гармонійний світ професора і його близьких. Саме тому лікар вирішує повернути пацієнта до його початкового стану. А чи вдасться це йому, дізнайтеся безпосередньо на виставі!
В інсценуванні, окрім знаних метафор та алегорій, з’являються ремінісценції на інші твори Михайла Булгакова («Фатальні яйця» та «Морфій»), та прозорі алюзії на наше сьогодення. Цитати, які давно вже стали афоризмами, отримають нове звучання. Адже відоме в 20-х роках минулого століття листування Енгельса з Каутським, яке в повісті Швондер порадив почитати Шарікову, мало хто з сучасників осилив, тому режисер й авторка інсценування апелюють до впізнаваних сучасних реалей – листування сьогоднішніх політичних діячів.
(Далі буде)
