Відійшла у вічність справжня зірка нашого театру — Ірина Микитівна Черкаська

Театр із глибоким сумом повідомляє про відхід у вічність найяскравішої акторки міста, справжньої зірки нашого театру Черкаської Ірини Микитівни— заслуженої артистки України, ветерана одеської української сцени, людини, для якої театр був не місцем роботи, а самим життям.

Ірина Микитівна народилася в Одесі, але ще в ранньому дитинстві разом з батьками переїхала до Києва. Після закінчення середньої школи відразу ж поступила на акторське відділення Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.
Закінчила навчання у 1962 році. Мала багато запрошень від театрів різних міст України, проте обрала свою долю — Одеський український театр. Перша роль у нашому театрі — роль Софії у виставі «Безталанна» за драмою І. Тобілевича.

Відтоді минуло понад 60 років. За цей період було зіграно чимало ролей: у виставах за творами української і світової класики, сучасної вітчизняної і зарубіжної драматургії.

Актриса з радістю виконувала ролі в численних музичних виставах. Приміром, глядачі старшого і середнього віку пам’ятають Ірину Черкаську в ролі циганки Маври у виставі 1981 року «У неділю рано зілля копала» — народній легенді за повістю Ольги Кобилянської; у ролі Аделі, дочки Тев’є, у виставі 1984 року «Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом; у ролі Ніни у виставі «Поріг»; в ролі Інни у виставі «Мурлін Мурло».

А коли пані Ірина тільки виходила на сцену у виставі «Вечеря в Санлісі», зал одразу вибухав оваціями, які супроводжували всі її репліки!
Ще в 1981 році Ірина Черкаська була удостоєна почесного звання «заслужена артистка України». Нагород має чимало: Орден княгині Ольги від держави, медаль «Трудова слава» і почесні грамоти від міського голови, відзнаки від обласного керівництва.
Та, мабуть, найвищою нагородою було визнання і любов глядачів.

У театрі пані Ірина знайшла й свою долю. ЇЇ чоловік, Володимир Андрійович Черкаський, був артистом в театрі, а потім працював у керівних установах міста та області.

Служіння театральній музі доповнювали кінозйомки. Кіноролі останнього часу: у кінострічці Кіри Муратової «Мелодія для шарманки», у фільмах «Самотній ангел», «Лавка Рубінчика», серіалі «Куротна поліція» (остання за часом кінороль).

До останніх своїх днів пані Ірина виходила на сцену у виставі «Ніч перед Різдвом», а на 100-річчя театру у листопаді 2025 року вона стояла на сцені під кількахвилинні овації. Зал аплодував стоячи. «Браво!» звучало довго — так, як звучить вдячність за ціле життя, віддане мистецтву. Ми щасливі, що вона почула їх за життя.

Світла пам’ять!

Прощання з Іриною Микитівною відбудеться у суботу 21 лютого з 11.00 до 12.00 у фоє Українського театру