Щоденник фестивалю в Румунії

З 5 по 9 жовтня група артистів, працівників технічних служб Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В.Василька перебувала на театральному фестивалі в Румунії.

X Міжнародний театральний фестиваль «Трагос» проходив в місті Тулча. Від початку був заснований як свято античного театру (тому і «ТРАГОС»), а за роки свого існування став оглядом вистав найрізноманітніших сценічних жанрів. Це – місце зустрічі різних театральних колективів Румунії та за кордону. Організатор фестивалю – Культурний центр імені Жана Барта (в який входить і Театр імені Жана Барта). Фестиваль проходить під патронатом Тулчанської Повітової Ради.

В програмі цьогорічного фестивлю були представлені театри з різних міст країни – з Бухаресту, Констанци, Галацу, Сучави, Горжу, Байя-Маре… За 11 днів фестивалю глядачам було представлено 16 вистав, різних за жанрами, за естетикою. Одеський український театр був єдиним колективом з іншої країни.

7 жовтня Одеський академічнй український музично-драматичний театр імені В.Василька представив в програмі Фестивалю виставу «Останній день літа» за мотивами п’єси О.Вампілова «Полювання на качок» (режисер-постановник Іван Уривський).

… В цей день дощило. Васильківці від самого ранку готувалися до вечора… Освоювали сцену Тульчанского театру імені Жана Барта, яка, звісно ж, не схожа, на нашу «Сцену 38». Тож, вивіряли світло, змінювали мізансцени, початок вистави… готували субтитри на румунській. Переклав п’єсу на румунську наш вірний друг, перекладач Ананій Іванов. Готувала субтитри літературний секретар тулчанского театру Елена Орбоча.
Всі квитки на виставу васильківців було продано. На зважаючи на дощ, зал був багатолюдним.

Ось як оцінила Олена Орбоча виставу: «У мене було відчуття глибокої, насиченої глибинним змістом, вистави. Я побачила сильну театральну школу. Талановитий акторський ансамбль. 8 акторів, які говорили на своїй мові, і зал глядачів їх розумів. І не тільки завдячуючи субтитрам. В якийсь момент, десь на 50-й хвилиині, стався, так би мовити, метеорологічний інцидент, електрику вимкнуло скрізь: і на сцені. І в залі, і у фойє, взагалі у
всій Тулчі.

Лишилися тільки контрольні лампи. В цих умовах актори продовжували грати. Грали хвилин з десять. Вони продовжували виставу, поки організатори фестивалю не пропросили їх зупинитися і оголосили антракт. Зал слухав їхню гру, розумів чи не розумів хто зна. Все ж була проблема – відсутність субтитрів. Коли все налаштувалося з електрикою, вистава продовжилася з того самого моменту, на якому сталася ця проблема з електрикою. Глядачі лишилися дивитися виставу до фіналу. Зал сприймав виставу тривалими гучними оплесками, стоячи хвилин 5-6. То справді був незабутній вечір у театрі «Жана Барта». Для васильківців поїздка на фестиваль у Тулчу була сповнена незабутніх вражень. Фестиваль був названий конкурсним, але, як виявилося, конкурсним цього разу він не був, просто фестиваль- огляд театрів Румунського регіону. Головна нагорода була у нас така:

по-перше, ми подружилися з чудовими людьми – з керівником Тулчанського театру імені Жана Барта , організатором Міжнародного театрального фестивалю “Трагос” Штефаном Іонуцем, з чарівною пані Оленою Орбачо, з цікавим творчим колективом Тулчанського театру, подивилися вистави інших румунських театрів, перевірили на творчу спроможність, міцність
себе, побували на екскурсіях по Тулчі та у Тулчанському музей екології та біосфери. Дощ завадив нашій прогулянці Дунаєм, але, сподіваємось, іншим разом обов’язково. Натомість організатори Фестивалю подарували нам чудову подорож до старовинних місць Румунії – легендарних
монастирів… Тулча – чудове європейське місто. Гарне, чисте, доброзичливе.

Від’їздили додому з вірою, що ми ще не один раз повернемось сюди, у Тулчу, бо тут у нас є хороші друзі.

Прем'єри 93-го сезона Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василько