Любі наші, Нінель і Анатолію!

Сьогодні на сцені життя — прем’єра, яку не репетирували, але чекали все життя. У вашому випадку не було навіть анонсу) 

І ми про все дізналися вже з прекрасних афіш вашої майбутнього спільної творчості!

Прем’єра двох сердець, що обрали одне одного без чужого тексту, без режисера, без суфлера й підказок, тільки з музикою кохання. І попереду на вас чекає найсильніша роль у житті — бути щасливими разом.

Велике кохання, яке світиться у ваших очах вже не один рік, зігрівало й надихало весь колектив!

Тож нехай у вашому домі завжди буде світло рампи — тепле, лагідне, живе. Нехай щодня знаходиться місце для сміху за кулісами, для несподіваних імпровізацій і для тих обіймів, у яких зникає вся марнота світу. Нехай любов буде вашим головним режисером — мудрим, терплячим і натхненним.

Від усього великого, трохи шаленого, але безмежно рідного театрального серця — вітаємо вас!

Нехай ця вистава триває все життя. І нехай у ній завжди буде аншлаг — із щастя, ніжності та світла.

Гірко — але тільки сьогодні.

А далі — солодко. Завжди.

Любимо! Обіймаємо! Ваші Васильківці!