Коли все закінчиться, все почнеться (“Kyiv Daily”)

Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В.С. Василька знов представив глядачам прем’єру. «Лебедине озеро. Зона» — це порівняно коротка (вона йде менше, ніж годину) енергійна вистава, котру поставив молодий режисер Іван Орленко. В основу спектаклю поклали однойменний художній фільм режисера Юрія Іллєнка за сценарієм Сергія Параджанова (1989); «Лебедине озеро. Зона» — пророцька назва, зауважу тут). Наразі Параджанов дуже активно повертається в український культурний простір – не тільки цією виставою, а ще й відреставрованою версією кінострічки «Колір Граната» (1968, оригінальна назва «Саят-Нова»), котра зараз демонструється в Одесі, і котра приурочена до 100-річчя з дня народження Параджанова. То не дивно, що театр ім. Василька обрав саме цю виставу. Далі будуть спойлери, але вважаю, що це не страшно, бо вже не я перша в медіа, хто спойлерить саме цю виставу, і до речі це не завадить тим, хто ще буде дивитися спектакль, а навпаки, дещо пояснить. Ось короткий переказ сюжету, звісно, з Вікіпедії, бо це наше все:

«За три дні до завершення терміну з в’язниці втікає Чоловік. Він знаходить притулок у постаменті проржавілого придорожнього пам’ятника «Серп і молот», де його знаходить Жінка. Вони закохуються один в одного, і Жінка навіть купує квитки на поїзд собі із сином та Чоловіком, щоб виїхати. Проте цього дня робітники приїжджають пофарбувати пам’ятник, і Чоловіка повертають до в’язниці.

Потрапивши назад на зону, Чоловік випиває фарбу і пізніше вмирає у шпиталі. Прапорщик везе його тіло на возі в морг, у тому числі проїжджаючи повз пам’ятник та Жінку, яка чекає там. Працівниця моргу випиває з прапорщиком з нагоди Великодня і помічає, що Чоловік не мертвий. Вона робить переливання крові від прапорщика Чоловіку. Наступного ранку прапорщик намагається виїхати, але падає непритомний у возі. Чоловік привозить до його зони, знову опиняючись там. Через деякий час стає відомо, що йому не додаватимуть терміну через втечу, і днями він вийде на волю. Проте авторитети зони загрожують, що він не залишить зону живим, бо в ній тепер тече кров «вівчарки» (тобто охоронця). У ніч перед визволенням Чоловік накладає на себе руки. Жінка продовжує чекати на нього біля пам’ятника».

Сценарій буквально нашпигований символікою — тут і Воскресіння у Великдень, і Серп з Молотом-Молохом, ненажерним радянським атрибутом, і обмін кров’ю як сакральною рідиною… Додам, що драма за мотивами сценарію в адаптації Івана Орленка також використовує нотатки Параджанова, які він писав у в’язниці – ось і вийшла історія про приреченість кохання при тоталітарному режимі, про несподіваний тісний зв’язок між конвойним та в’язнем, про їх дивне братерство — та про те, що тюремний досвід калічить і тих, хто наглядає, і тих, хто підпадає під нагляд. Бо ніякої взаємопідтримки в’язнів тут немає, а є первісні дикунські ритуали — і зона стає метафорою Великої Страшної Країни (тут Параджанов перегукується з іншим мучеником радянського режиму — Варламом Шаламовим, який писав про те, що ув’язнення дає виключно негативний досвід, а не очищення, просвітлення і інше бла-бла-бла)… Вінничанин Іван Орленко недарма відомий переважно, як режисер короткометражних фільмів; постанова вийшла лапідарною та експресивною не в останню чергу за рахунок суто кінематографічного прийому – «нарізки», коли кожна мізансцена відокремлена проваллям темряви. Тобто в даному контексті те, що спектакль розпадається на ряд мізансцен – це не баг, а фіча. Додам лапідарну і виразну гру акторів, вишукані декорації та світло і живу козу (ага!) і ми отримали один з хітів нового сезону.

Режисер-постановник – Іван Орленко
Художник – Максим Лапко
Помічниця режисера – Юлія Харчук
Музичне оформлення – Еміль Асадов

Тривалість вистави – 60 хв.
Вікове обмеження 16+

Робітниця моргу: Галина Кобзар-Слободюк, заслужена артистка України

Старий: Павло Шмарьов, заслужений артист України

Матір, вона ж Жінка: Марія Буймович

Гертруда: Мирослава Ткач

Син, він же хлопчик: Влад Баторій

Утікач: Анатолій Головань

ЗК в окулярах: Сергій Корнейко

Конвоїр: Павло Примак

Зеки, охоронці: Юрій Рекс, Владислав Цобенко

Пожежниця: Богдана Шуманська

Коза: коза

Автор тексту: Марія Галіна
Повна стаття: https://kyivdaily.com.ua/lebedyne-ozero-zona/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR0VXekViAyeJkpo7Z1sOaoqp1TqXyVtEe5CDC15qkiQAI45AOiRWB9s1IE_aem_z8UxqvhM7PwwEhcH6xLOhA