Відгримів Міжнародний літературний фестиваль в Одесі, який уже всьоме перетворює Південну перлину на центр літературного життя, підтверджуючи наданий ЮНЕСКО статус місту.
Фест відбувся у співпраці з німецьким культурним фондом Allianzkultur Stiftung, за фінансової підтримки УКФ та фонду EVZ (foundation remembrance responsibility future), фондів Jan Michalski (Швейцарія) та Prohelvetia (Швейцарія).
Шанувальники сучасної літератури мали змогу почути 32 авторів із 10 країн світу, зокрема: Лукас Берфус (Швейцарія), Юдіт Герман (Німеччина), Ангеліка Фрейтас (Бразилія), Людмила Уліцкая (Росія), Софі Оксанен (Фінляндія) та Івонн Адгіамбо Овур (Кенія).
Цьогорічний фестиваль було присвячено 30-річчю Незалежності України. Вперше цьогоріч реалізована співпраця з Одеським академічним українським музично-драматичним театром ім. В. Василька. Події, створені в колаборації, доповнили програму драматургією, стали справжніми родзинками фестивалю і додали театральних барв літературним зустрічам і читанням.
Першою подією фестивалю в Одеському українському драмтеатрі, ще до офіційного відкриття, став довгоочікуваний майстер-клас для акторів та режисерів від швейцарського письменника, штатного драматурга цюрихского театру “Шаушпильхаус”,
викладача Більського літературного інституту – Лукаса Берфуса «Час і Простір у драматургії». Окрім колективу Одеського українського театру на заняття до майстра прийшли колеги з інших театрів міста, студенти театрального коледжу та філософського й психологічного факультетів ОНУ ім. І.І. Мечникова. Три години інтенсиву й інтерактиву від профі запам’ятаються учасникам надовго. Навіть мовний бар’єр не став перешкодою. Перекладач не завжди встигав за активними діалогами англійською між майстром і слухачами. Окрім нового трактування функціонування хронотопу на сцені театру, учасники отримали ще й величезний мотиваціний заряд від Лукаса. Студенти із захватом ловили кожне слово і розповідали, що мріяли б про таку форму подання інформації на своїх заняттях. Усі, хто не зміг наживо долучитися до майстер-класу, мали змогу спостерігати за тренінгом онлайн.
Після майстер-класу відбулося знайомство творчої групи театру: режисерки, художниці, акторів, – які вже понад місяць до цього готувалася до перформативних читань за п’єсою Берфуса. Важливі для розуміння світу їхніх персонажів питання лунали звідусіль. А попереду було ще 2 повні надзвичайно важливі репетаційні дні, щоб врахувати й реалізувати почуте й побачене у виставі. Що власне і сталося.
Потім «ПІД Сценою театру» відбулися перформативні читання п’єси Лукаса Берфуса «Секуальні неврози наших батьків» за участі автора в першому ряду, який переживав не менше акторів і режисерки. Особливо, коли швейцарець побачив наживо, після розкішної відремонтованої Грецької зали, де відбувався майстер-клас, незвичну локацію. Варто зазначити, що як і на майстер-клас, на читання прийшло значно більше охочих, ніж зареєструвалися. Тому, на жаль, цього разу не всі, хто прагнув долучитися, отримали таку змогу. Текст п’єси вперше лунав українською мовою, переклад спеціально зроблений для нашого театру в рамках фестивалю Василем Лозинським.
Незважаючи на те, що простір під сценою не дуже просторий, перед глядачами існувало одразу кілька топосів, ретельно продуманих художницею Юлією Зауличною: ванна кімната квартири, де проживає сім’я Дори; спальня з дитячим ліжком, яке до кінця читань, після дорослішання дівчинки, перетвориться на стіл, де обговорюватимуть проблеми; кабінет лікаря, де вирішувалося, як саме продовжувати лікування хворої; нижче імпровізованої сцени розмістилася овочева лавка, де працювала дівчина і де, власне, знайомиться з першим чужим дорослим чоловіком; а в крайньому лівому кутку розмістилося ліжко, де відбулося дорослішання Дори. Коли події розгорталися в одному місці – в інших дія завмирала, але всі локації й актори залишалися перед прискіпливими очима глядачів, від яких не можна було приховати жодного поруху. Тож кожен рух і жест, поза і позиція були ретельно зафіксованими, продуманим і вивіреними. Завдяки чому зануреання у світ вистави відбулося на 100 відсотків. Вау-ефект справило й скрипуче обертання кола сцени над головами глядачів: карусель життя навпаки.
Важливо зазначити, що актори текст не читали, а проживали, вивчивши на пам’ять, тому читання все ж таки більше були схожі на повноцінну виставу. Єдине, що творчий колектив, як і передбачалося за домовленістю з автором, підготував й показав лише першу половину вистави. Тривало дійство годину і виглядало цілісним і, попри фрагментарність відтворення, завершеним. Актори театру: Марія Деменко, Олександр Коваль, заслужена артистку України Нінель Наточа, Анатолій Головань, Олег Карпенко, Сергій Ярий, Олена Головіна – за короткий час під керівництвом молодої режисерки Наталії Сиваненко створили абсолютно новий, не схожий на інші, актуальний театральний продукт.
Після невеликої перерви тривало обговорення побаченого. Модерував зустріч перекладач і літературознавець Юрко Прохасько, який одразу ж згадав Фройда і запропонува Лукасу це обговорити. Автор визнав, що старшає і переживає, що і його неврози також передадуться його дітям. Зазначив, що хоч і не розумів жодного проговореного акторами слова, але добре впізнавав свій текст за емоціями, які були вкладені в слова. Побачене Лукаса Берфуса вразило й порадувало, тож театр цілком заслужено отримав дозвіл від автора на повну постановку вистави, прем’єру якої заплановано на березень.
У рамках фестивалю відбувся показ ще однієї вистави режисерки Наталії Сиваненко – «Norway.Today». Автор Ігор Бауршим, на жаль, не відповів на запрошення фестивалю, але тим не менше, вистава й обговорення стали важливими подіями. Найбільше присутніх глядачів цікавив незвичний підхід висвітлення надзвичайно складної теми суїциду, адже режисерка переакцентувала текст, а талановиті актори Олександр Коваль та Євгенія Доляк чудово втілили цей задум й дещо навіть іронізували над занадто пафосним традиційним поданням проблеми, зменшивши градус страждань. На обговоренні розгорілася дискусія щодо того чи варто брати для діалогу з глядачами таку складну й неоднозначну тему. Але присутні погодилися, що замовчування й вдавання відсутності проблеми призведуть до погіршення ситуації. І що театральний діалог у цьому випадку може стати по справжньому впливовим і дієвим. Вражені й трохи знічені одразу після закінчення вистави глядачі на початку дискусії не були активними – переживали й перетравлювали почуте й побачене, але потім ще довго не відпускали режисерку й акторів, ставили їм складні запитання, з чого виснуємо, що подібні обговорення бажані й необхідні глядачам.
Неймовірно яскравою подією, яка закрила програму фесту, стала прем’єра вистави «Виродок» за Маріусом фон Майєнбургом, теж молодої режисерки Валерії Федотової. Сучасна німецькомовна драма отримала на сцені абсолютно несподівану форму – ток-шоу, адже наше життя сьогодні, то вже не театр, як було за часів Шекспіра, а справжнє реаліті шоу, де всі наші болі й переживання на загал! Адаптацію п’єси для цієї постановки здійснили Лєра Федотова і Роб Фельдман. На сцені розіграли сучасне ігрове шоу: надзвичайний майстер перевтілення Богдан Данилюк (без жодної маски й краплі гриму перетворився безпосередньо на сцені зі справжньої потвори на звабливого красунчика); Євгенія Доляк майстерно втілила одразу 2 абсолютно різні образи – милої дружини Фанні й пристрасної вдови Емілі; пластичний і голосистий Павло Примак зіграв пестунчика долі на роликах, а невпізнаваний рудоволосий і рудобородий Вадим Головко втілив образ такого собі місцевого бога – ведучого шоу імені себе, який легко й безжально жонглює долями підопічних задля рейтингу.
В залі лунав голосний регіт, як і має бути на саркастичній комедії, але після вистави деякі глядачі й глядачки витирали потайки сльози. Багато схвальних відгуків отримала ця вистава як від професійних критиків, так і від вдячних глядачів. А всі, хто не потрапив на прем’єру вже з нетерпінням очікують вистави у жовтні, сподіваючись, що карантинні обмеження не завадять насолодитися театральною новинкою.
Хоч фестиваль і відгримів, але, як ми і зазначали, вистави залишаються в репертуарі театру і радуватимуть одеситів та гостей міста ще довго.
Вистави, читання, зустрічі й презентації й майстер-клас – це далеко не всі події, які відбулися у рамках фестивалю завдяки співпраці. На сцені нашого театру зіркою програми став голосний літературний рок-концерт від «Жадан і Собаки». Який зібрав понад пів тисячі поціновувачів творчості поета й розкачав Одесу на всі 5 днів фестивалю. А заряду енергії й драйву глядачам вистачить і на те, щоб пережити похмурі осінні дні.
Також у школах міста відбулися читання для дітей: молоді актори театру читали твори молодих дитячих німецьких авторів Себастьяна Мешенмозера, Фердінанда Лутца, Мікаеля Росса тощо. Діти й вчителі раділи можливості наживо поспілкуватися з провідними європейськими прозаїками, дізнатися секрети творчості й отримати книги авторів.
У Будинку вчених актори театру озвучували «гарячі» переклади іноземних авторів-учасників фестивалю. Справжньою родзинкою стали лірочно-музичні перформативні читання «Віршів ночі» від найкращих сучасних українських поетів Мар’яни Савки та Сергія Осоки з музичним супроводом від театрального маестро Вадима Бессараба, які ще довго щирими голосами авторів лунатимуть у спогадах численних глядачів.
Фестиваль відбувся у змішаному форматі – всі події транслювалися на фестивальному каналі в Youtube та сторінці ФБ. А деякі події також можна буде переглядати в записі холодними осінніми вечорами.
Нині минув рік від першої розмови директорки театру Юлії Пивоварової, завдячуючи наполегливості й завзятості якої, усі ці події відбулися, з керівництвом фестивалю, де вперше пролунала ідея співпраці. Адже 6 років поспіль на літературному фестивалі не була представлена сучасна драматургія, тож пропозиція театру щодо співпраці й створення окремої театральної платформи в рамках фестивалю, була сприйнята з ентузіазмом. І вже сьогодні ми із задоволенням звітуємо про успішно реалізовану низку подій, яка стала можливою за копіткої роботи, підтримки й мотивованості усього колективу одеського українського театру: головного режисера – Максима Голенка, молодих режисерок – Наталії Сиваненко і Валерії Федотової, головної художниці – Юлії Зауличної, наших костюмерів і гримерів, світловиків і звуковиків, майстрів сцени, адміністраторів і білетерів. Усі події в рамках фестивалю для глядачів були безкоштовними, а вхід вільним, за фінансову підтримку проєкту хочемо ще раз подякувати УКФ (Українському Культурному Фонду) та Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбуття» і нашим німецьким партнерам.
А на наступний рік ми маємо ще більш грандіозні плани! Тож до нових зустрічей!