Як скнара Скрудж перевиховався (“Фаворит удачи”)
Прем’єра “Різдвяної історії Скруджа” від драматургині Марії Галіної та режисера Олександра Самусенко за мотивами твору Чарльза Діккенса відбулася в Одеському академічному музично-драматичному театрі імені Василя Василька. Світла фотозона у фойє привертала увагу як маленьких глядачів, так і їхніх матусь. А ось у глядацькій залі сцена частенько занурювалася у містичну темряву. Злі та добрі духи змагалися за душу та свідомість чоловіка, якому вдалося розбагатіти, але при цьому було втрачено радість життя.
Декорацiї Юрiя Ларiонова блискавично змiнюються, опускаючись з колосникiв i пiдiймаючись; вiдповiдають вiкторiанськiй епосi костюми Христини Корабельникової. Дотепне пластичне рiшення хореографа-постановника Павла Iвлюшкiна якоїсь митi перетворює черниць на оленiв Санти, а коли на них гнiвається Скрудж, наречених божих видуває зимовим вiтром у вiдкритi дверi. Весь час у повiтрi бринить славнозвiсний «Щедрик» у цiкавому аранжуваннi (автором музичного оформлення став Вiктор Чернєв).
Заслужений артист України Iгор Геращенко зробив свого ге- роя – старого скнару Ебенезера Скруджа – анiтрохи не смiшним, така скупiсть лякає та свiдчить про неприховану злiсть. «Роздрiбна торгiвля, вантажнi роботи в порту, нi, всi хочуть стояти за контор- кою i байдикувати», – буркотить Скрудж. У його системi цiнностей «слово честi нiчого не варте».
Класичний сюжет показує, як скупий чоловiк мало не полишив цей свiт, але дивним чином усвiдомив власнi помилки i став добрим до навколишнiх: замiсть Санта Клауса зробив їм подарунки до Рiздва, яке ранiше вiдмовлявся навiть святкувати. Але ж кохання не повернеш, його не вiдкладають на старiсть. Юну Белль грає Марiя Буймович, з такою чарiвною дiвчиною неприпустимо бути рiзким, жорстоким, називати дурепою, а економити на нiй – взагалi злочин. А Скрудж замолоду поводився з коханою дiвчиною саме так, став трудоголiком та кар’єристом через безгрошiв’я. Може, хтось iз глядачiв вчасно схаменеться, побачивши все це стороннiм оком? «Дурепа» намагається навчити коханого радiти, робить йому подарунки, зекономивши знову-таки на собi, та все марно… Дрiб’язковий, скупий чоловiк не може володiти всiма думками нормальної жiнки.
Театр вiднайшов цiкавi факти про автора й написання iсторiї, знання яких посприяють кращому розумiнню вистави. Чарльз Дiккенс написав «Рiздвяну iсторiю», за словами бiографа, «як за бiлої гарячки» – лише за шiсть тижнiв.
Письменник написав книгу, насамперед, з метою покращення свого фiнансового стану, адже його дружина була вагiтна п’ятою дитиною. Пiд час написання повiстi вiн плакав i смiявся, а потiм знову плакав, мимоволi впадав у транс i був схильний до видiнь. «Рiздвяна пiсня» стала несподiваним успiхом для Дiккенса: перший наклад у шiсть тисяч примiрникiв розiйшлись впродовж трьох днiв, до книгарень стояли черги. Чарльз Дiккенс стверджував, що всi описанi ним персонажi в той момент, коли вiн переносить їхнi слова i дiї на папiр, знаходяться поруч з ним i вiн чує їхнi голоси. Дiккенс активно цiкавився паранормальними явищами i навiть був пов’язаний з вiдомою лондонською слiдчою групою The Ghost Club. Група розглядала справи, якi вважалися надприродними. На Дiккенса сильно вплинули казки та дитячi iсторiї про Рiздво, в яких письменник вбачав елементи, що змiнюють i трансформують людську свiдомiсть. Певно, повчальна iсторiя про Скруджа – не зовсiм вигадка…
Текст – Марія Гудима
https://odessamedia.net/images/favorit-udachi-zhurnal/favorit_141.pdf