Бути почутими!

13 вересня в нашому театрі відбулася дискусія про необхіднність діалогу та порозуміння між військовими та цивільними “Бути почутими!”
Один із спікерів дискусії – Ігор Гершун, завідувач постановчою частиною театру, військовослужбовець, автор поезії, що прозвучала під час заходу, поділився своїми емоціями та враженнями після події. Наводимо текст його посту в соціальній мережі: “Після цієї події – “Дискусія про необхідність діалогу й порозуміння між військовими і цивільними “Бути почутими!”, я взяв паузу, щоб краще розібрати для себе усе, що на ній було проговорено і почуто. І потім написати про свої думки і враження.
Перше, хочу подякувати за організацію і проведення цього заходу: директрису – художню керівницю Юлію Пивоварову, завідувачку трупи театру Світлану Бондар, та мій рідний Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька.
А також окремо подякувати Катерині Сударєвій, Юрію Рексу, та Владиславу Цобенко за декламацію моїх віршів. Кожен з вас по особливому їх розкрив для мене, дякую вам дуже за це.
Друге, дуже вдячний усім хто прийшов на цей захід і тим хто дуже хотів та планував ( точно знаю що були й такі), але з об’єктивних причин не змогли прийти. Ви ті люди яких це дійсно турбує і яким це болить.
Тепер про думки і враження.
Цей захід відбувся так як і мав бути. На ньому було піднято дуже багато різних тем, які з огляду їх актуальності потребують окремих заходів і роботи для вирішень питань, що з них витікають. Це і проблеми комунікації військових та цивільних, які відбуваються в життєвих ситуаціях та розуміння, як їх самостійно або з допомогою чого чи кого вирішувати. Це і болюче питання з ТЦК та їх дій згідно закону та моралі. Це і проблеми питання про Українську мову та суспільство, яке не може ще відмовитись від російського язика. Це і про умисне розділення та на поштовхи до ворожнечі військових з цивіними та навпаки. Це і мас медіа, які висвітлюють ці події з огляду їх справедливості та соціальності. І ще багато інших тем, які мають бути проговорені і на ті питання що з них вийшли мають бути знайдені відповіді.
Кожен хто говорив на цьому заході, говорив про те що болить його найбільше. Хтось навпаки заспокоював, але й піднімав своє болюче питання. Хтось уважно слухав і то погоджувався то ні з тими хто виступав, не було нікого кому б було байдуже і сумно. І навіть з тим що кількість людей була не така велика, але якість цих людей максимальна. Серед учасників я бачив вагітну дівчину, з огляду на її животик вона була на великому сроку і все ж прийшла на захід.
Дискутувати про те чи потрібні такі заходи чи ні я не буду. Для себе я усвідомив, що вони потрібні до тих пір поки не будуть вирішені ті питання, які на них задаються. А чи приходити, чи ні на них, це має вирішити кожен для себе окремо.
Дякую усім ще раз, та міцно обіймаю.
Слава Україні!”

https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=2738004193025966&id=100004492356778&rdid=nJmcaqjsllJyc0dl