Будівлі Українського театру 16 жовтня виповнюється 110 років

16 жовтня 2013 року виповнюється 110 років театральній будівлі на вулиці Пастера, 15. Цей будинок увійшов до історії нашого міста під назвою Сибіряковський театр. Споруду побудував на власні кошти відомий антрепренер і співак Олександр Іліодорович Сибіряков, який мріяв, щоб Одеса мала свій театр російської драми.

Для розташування нового театру було обрано місце на розі вулиць Херсонської (нині Пастера) та Кінної. Будівництво розпочалося в 1900 році і тривало три роки.

Автор проекту — архітектор С. А. Ландесман. В будівлі прослідковуються ознаки пізнього класицизму і модерну. Під час возведення театру свідомо уникали будь-якої розкоші та архітектурних надлишків. Найбільша увага приділялася глядацькій залі. Майже 1 600 місць — і з будь-якого добре видно сцену. Прекрасна акустика, яка й досі вважається однією з найкращих в місті.

16 жовтня 1903 року театр був відкритий.В цей день звучав «Пролог» композитора та диригента А. Бернарді, співав хор з 60 артистів демонструвалися «живі» картини. Декорації були виконанні запрошеними з Петербурга братами Лейферт. Після урочистостей на честь відкриття театру російської драми трупа зіграла виставу «Плоди просвіти» за комедією Л. М. Толстого.

У Путівнику Г. Москвича 1909 року зазначалося:

«Головний фасад по вулиці Херсонській, і більш подовжений — по вулиці Кінній, прикрашені ліпниною і балкончиками й численними великих розмірів вікнами, що мають у верхньому поверсі напівкруглу форму. Від головного фасаду невисокі відкриті сходи обслуговують три головних входи, з боків — ще по одному входу. Головні входи з тамбурами ведуть у широкий вестибюль, з колонами і відділеннями для роздягання. Напроти — входи до залу театру, по боках — арки, котрі ведуть до сходів на верхній поверх. Зсередини театр вражає своїми розмірами, багато повітря, простору. […] Всіх місць до 1600, і всі вони зручно розташовані, місць, з яких погано видно сцену, немає».

В саду при театрі Сибірякова (він розташовувався у внутрішньому дворі) щотижня проводилися симфонічні концерти під керуванням диригента Д. В. Ахшарумова.

На сцені театру виконувалися не лише класичні твори, але і п’єси сучасних авторів, а також водевілі й оперети. Олександр Сибіряков наполягав, щоб двічі на рік твори українських авторів виконувалися мовою оригіналу. Крім того, в театрі виступали відомі артисти з усього світу, серед яких американська «босоніжка» Айседора Дункан і Василь Качалов. Тут проходили гастролі МХАТу, Молодого театру Леся Курбаса. Саме на цій сцені 2 квітня 1910 року відбувся останній виступ корифея українського професійного театру, актора, режисера та драматурга М. Л. Кропивницького.

Сибіряковський театр, розташований на вулиці Херсонській під номером 13, переслідували невдачі. Зокрема, в 1906-му та в 1912 році споруда горіла. На прохання власника міська влада спеціально змінила номер будинку на 15-й, але це не допомогло. Після останньої пожежі Сибіряков був розорений і продав театр присяжному повіреному Стамерову. У 1914 року будинок був перебудований за проектом архітектора М. І. Лінецького: вигляд колишньої будівлі зберігся лише на старих зображеннях.

Сам Олександр Сибіряков в 1919 році емігрував. Він помер в Сербії в 1936 році. В Одесі до сьогодні живуть потомки антрепренера, який подарував місту театр.

7 листопада 1925 року був заснований Одеський державний театр української драми. Спочатку він розташовувався в будівлі по вулиці Грецькій. В 1930 році, до 5-річного ювілею, театру присвоїли ім’я Революції та надали нове приміщення — будівлю Сибіряковського театру. З того часу історія будинку по вулиці Пастера, 15 нерозривно пов’язана з театром української драми (нині Одеським академічним українським музично-драматичним театром ім. В. Василька).

Ілюстрації надані Музеєм Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька