ОДЕСЬКИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ
ТЕАТР ІМ. В. ВАСИЛЬКА
АКАДЕМІЧНИЙ
МУЗИЧНО-
ДРАМАТИЧНИЙ
СЕЗОН 93
Квитки Online
Каса театру (048) 723-89-77
65026, м. Одеса, вул. Пастера, 15

Коментарі професіоналів про прем'єру Вона його любила

30 червня 2018
Коментарі професіоналів про прем'єру Вона його любила
Ірина Чужинова залишила свій коментар на персональній сторінці в Фейсбук після перегляду прем'єри вистави 
"Вона його любила" режисер Стас Жирков і ми вирішили поділитися цим цікавим і докладним відкликанням.

Одеса. Український театр імені Василя Василька. «Вона його любила»  – вистава Стаса Жиркова за п’єсою Андрія Іванова «З училища».

Є вистави, про які  нема чого сказати. А про цю, навпаки, хочеться говорити багато. Але в фб  – або мало, або нічого  – але  я знову порушу це.

1.Чому Стас Жирков, Тома Трунова, Макс Голенко, Антон Романов, Влада Білозоренко і ті, що доганяють, Іван Уривський, Давид Петросян (сорі, кого не назвала, але не в переліку річ) – покоління. Тому що є свої  –  нові для контексту нашого  –  теми. Є проби нової сценічної мови. Проби – бува, вдалі, бува, дуже ризиковані. Є позиція і є погляд на наш світ. Власне, завдячуючи їм (і не лише) український театр вписується в сучасність.

 

2. Розрив нашого театру і «сучасного» (як категорії простору/часу) відбувся, звичайно ж, по вині тоталітарного методу «соцреалізму», що цензорує, спрямовує, спрощує все – від конфлікту до героя.  Навіть міметичний побутовий театр в «соцреалізмі» відбивав не дійсність (радянський побут був ой який далекий від виставкових ерзаців), а її, дійсності, «революційний розвиток». Тут «соцреалізм», треба сказати, багато в чому збігався з примітивними  формами доісторичного мистецтва: люди на скелях  креслили оленів і встромлювали в них стріли, щоб полювання було щасливим. «Соцреалізм» теж ось так виховував і був передвісником нової ери комунізму, котра, на щастя всіх нас, не настала.

 

3. Тому сьогодні в українському театрі  все, що не перекручує, а ВІДБИВАЄ сьогодення,  все ще сприймається крізь призму пуритансько-лицемірного «це не театр». У виставі Стаса є вражаюче смішна репліка в тему: критично налаштована мама  ділиться враженнями від походу в театр: «напівголі підераси стрибають по сцені і мат, мат…» Власне, ось ця оцінка «не театр» – це голос «совка», котрий  нудьгує за дистильованими, кастрованими виставами «у віночках».

 

 4. "Вона його любила"   –  це смішна і страшна казка про те, як реальність виламується з наших шаблонних уявлень про неї. Принцеса  чекає  принца, б’ється з драконом, дракон в нерівному бою гине, принцеса і принц щасливі… Все так. Все правильно – тільки тут всі ролі перемішані. І нема ані принців, ані драконів. А є гопниця Таня, є філософ Сергій Романович, є зек Костя, є мажор-наркоман Славік… Здогадайтеся, хто з них дракон? І є один великий – один на всіх – фейсбук – така універсальна і зрозуміла метафора «суспільства вистави» і «суспільства споживання». І фейсбук цей – ми, глядачі. У виставі цій багато про нас. Про те, що «аватарка» дуже часто бреше. Про те, що наш профіль – це наша ідеальна історія про нас, а правда в іншому…. Про те, що ми охоче «лайкаємо» кров, чужу трагедію, публічні скандали. В цій виставі нікого не шкода. І нас також не шкода. (Кому не шкода  – ставимо «лайк»)

 

 5. Вистава стильна в своєму візуальному лаконізмі  й близькій до хореографії пластичної виразності. Для мене це такий театральний  contemporary dance – сучасна мова жестів і рухів. Точних. Відточених. Рельєфних. Стас тут оживляє, втілює всю нашу сьогоднішню "жлобологію" (привіт Волязловському, Зиньковському, Подревьянському  та іншим) - в котрій гламур також виявляється ознакою жлобства.  Хіпстер, зек, гопниця, алкаш, одеська мама з анекдотів - персонажі нашої реальності. Вони вже давно в арт-галереях та кіно. Тепер вони заявляють права на театральну сцену. 
 

6. А ще сучасне   – це не тільки збирати відбитки дійсності, це ще й синхронізація з процесами в арті, кіно, музиці.  І завдячуючи названому поколінню режисерів це відбувається – театр перестає бути маргінальним, нудним, «недорозвинутим». Більш того, театр знов повертає собі функцію категоризації і системного осмислення явищ (соціальних і художніх).                                        У виставі "Вона його любила" театр  створює модель світу, збираючи його з уламків «совка», прикмет «європейського стилю» та українських буднів. І річ не в тому, що модель може не сподобатися, - головне, щоб вона працювала. А так і є!

 

Джерело: пост Ira Chuzhynova з персональної сторінки на Фейсбук

Партнери
ГЛАС
ТеНет
ТК ГРАД
Медиа-информ
Первое радио
Культурометр
Одесские известия
Телеканал
KOZYR DIGITAL
Южная волна
Журнал Zavarnik
Kims
westele.com.ua
Радио