ОДЕСЬКИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ
ТЕАТР ІМ. В. ВАСИЛЬКА
АКАДЕМІЧНИЙ
МУЗИЧНО-
ДРАМАТИЧНИЙ
СЕЗОН 93
Квитки Online
Каса театру (048) 723-89-77
65026, м. Одеса, вул. Пастера, 15

«Одруження». Очима глядача

14 квітня 2018
«Одруження». Очима глядача

Стас Жирков

заслужений артист України

Директор-художній керівник театру "Золоті ворота" (Київ)

Я приехал в родную Одессу. Я всегда тут сын, внук, брат, друг. Теперь я тут - режиссер. 
Теперь я буду тут делать спектакль. А вчера я был на премьере. 
Ваня , который Урывский , с прекрасной командой сделал "Одруження" и конечно это не Гоголь. 
Нет не так. Это Гоголь. Нет, не так. А важно ли, чтобы это был Гоголь ?!)))
Важно, что это Ваня Урывский, Паша Ивлюшкин, Юлия Пивоварова и фантастические актеры. 
Важно, что это их честные мысли, идеи, порывы, фантазии. 
Важно, что это СЛУЧИЛОСЬ И ЭТО ЕСТЬ. 
Тут и сейчас - это и есть театр. 
Не вчера и не завтра. Театр это только тут и сейчас. 
И есть Агафья и ее первый монолог и финальная песня. 
Есть Кочкарев, которого я когда то играл и даже, как оказалось, помню весь текст. И вот стоит этот Кочкарев и вспоминает свою жизнь, рефлексирует. И магия - я вспоминаю себя. А он - себя. 
Есть Фёкла и ее юбка, родившая женихов. 
Есть Подколесин в костюме - ковре. 
Есть женихи и козабас, который закручивает и "качает" зал. 
Качайте зал - мы только этого и ждём!!!
С премьерой!


Олег Вергелис

заслужений журналіст України

Редактор відділу культури ZN.UA Український театральний критик, художній оглядач.

 

ОДЕСА, ПІСЛЯ ГОГОЛЯ (прем єра "Одруження"). Вистава тримає. За півтори години стільки осяянь "понад" текстом, що деяким іншим нашим "митцям" такого би вистачило на ціле творче життя, осяяне їх фальшивими медалями. Режисер не переконує, а допускає, що Наречена (як Сольвейг) -- сліпа, любов -- сліпа, життя -- темрява, а щасливі шлюби можливі або на небесах, або десь "на дні" старого колодязя, з котрого, ніби з того світу, вилазять ЇЇ женихи. (Оптимістично так)) Інфернальні події цієї вистави не в Росії, а в Україні. І щось у цій Агафії-Сольвейг (у масивному весільному вінку) нагадує нашу бідну Україну, котра повсякчас чекає гідного жениха, а він десь забарився. 
Жанрові особливості -- інфернальний етюд у гоголівських тонах.

 


Маша Ситник

Так вже сталося, що я не люблю Гоголя. Не товаришую з його текстами, не сприймаю його гумор і не вмію занурюватися в його нібито містичний світ. Але "Одруження" в Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька пропустити собі не дозволила би. Хоча б через ім'я режисера вистави, з якого (якщо ви бачили решту вистав авторства Івана Уривського) можна зрозуміти, що типово комедійного Гоголя чекати не варто, навіть якщо жанр п'єси визначений як "комедія" без жодних ремарок. Але мені ж краще, коли більше трагедії. Ні, комедія присутня була. Зовсім трішки. Ідеально трішки.
Та й акторський склад підкупив. Вкотре захоплююсь Мариною Клімовою в головній ролі. Як така тендітна дівчина може кожного разу переживати та віддавати стільки емоцій? Неймовірні Яків Кучеревський і Ольга Петровська. Велика вдача, що ми маємо цей дует. Жонихи - кожен з вас дуже, дуже крутий! Від новоявленого Заслуженого артиста України Івана Цуркана до Вадима Головко, який і не промовивши жодного слова приковував до себе погляд. Ви абсолютно заслужили ті довготривалі стоячі овації, які сьогодні отримали. І нехай так буде кожної вистави.
Перше, на що особисто я звернула увагу (взагалі-то ні, не перше, але про то іншим разом), побачивши афішу вистави, - у Гоголя Одруження - це "зовсім неймовірна подія", у Уривського ж подія стала неймовірною"цілком". Суттєва зміна, правда? Зовсім інший відтінок. Знаходжуся у філологічному екстазі, тому що для мене це важливо. Хоча може воно і не має жодного значення, але що вже зробиш, коли дуже довго і багато працюєш зі словами?
Я люблю театр за емоції, які він дає. Люблю за те спустошення, яке я відчула вже вкотре. Спустошення не в негативному плані. Спустошення від того, що дещо дійсно геніальне щойно глибоко занурилося в тебе і перевернуло все всередені, зовні, всюди. Вперше я таке відчула на "Тінях забутих предків", потім - на "Олесі".
У кожного режисера, творця, митця є свій стиль. І я безперечно в команді потрапивших в полон стиля Івана Уривського. Стиль як відмінна риса автора і стиль у широкому понятті саме стильного, красивого і сучасного театру. Це все є. І на це все хочеться дивитися. Хочеться бачити, розгадувати і розуміти символи, які можуть бути сховані як у наймасштабнішій декорації, так і в найменшому русі руки.
Символізм - це взагалі окрема і дуже цікава тема. Просто скажу, що для мене вже є особливий символ, який поєднує всі вистави Уривського. Це вода. Її роль в "Одруженні" була настільки доречною, наскільки це взагалі можливо. Починаючи з колодязя з жонихами, і закінчуючи, власне, теж ним. І сукня, з якої неначе дощ лилась вода. Неймовірно.
Після вистави я не полюбила Гоголя. На сцені не було Гоголя (у його звичному вигляді). На сцені був Іван Уривський, якому допоміг Гоголь і його текст. Власне цей текст було відкрито зовсім по-новому. І це дуже круто. Круто виходити за межі тексту і вести за собою глядачів.
Я абсолютно впевнена, що, коли людина справді любить те, що вона робить, вона турбується за кожну дрібничку. Сьогодні ми побачили результат колосальної роботи людей, які стовідсотково люблять свою справу. Сценографія, пластика, світло, музика - всі елементи грали в одній команді, доповнювали один одного і розставляли потрібні акценти. Браво кожній причетній до цього людині.
У кожного режисера, творця, митця є свій стиль. Але не кожний має всередині себе такий всесвіт, і не кожний вміє ділитися цим всесвітом з нами.
Іван колись в ефірі Думської-ТБ говорив про те, що кожна вистава рано чи пізно помирає. І це правда. Але я маю думку, що "Одруження" стане довгожителем.
З прем'єрою, васильківці!


Олеся Баглюкова 

Гоголь. Урывский. Ивлюшкин.
Прочтение «Женитьба» 
Постепенно гаснет свет в зале и звучит композиция из сюиты Э. Грига на пьесу Ибсена «Пер Гюнт», песня Сольвейг. Что может быть прекрасней? Музыка уводит из мира реальности, в загадочный фантастический мир. Где притягательность сказки, во многом обусловлена ее метафоричностью.

Сюжет гоголевской Женитьбы состоит в поиске выгодного жениха. Купеческая дочь, хочет мужа- дворянина, а женихи- дворяне ищут богатую невесту. На самом деле, это банальный кастинг, на котором ведется нечистоплотная игра Кочкарева ( Я. Кучеревский) который хочет непонятно зачем женить друга Подколесина, (В. Швец). Каковы первопричины безнравственности у героев?
Но зато главный женский образ Агафья у Урывского не глупая дура ищущая социального статуса, а целомудренная, чистая и по-наивному доверчивая девушка. Она ищет любовь, но увы, как и во всех постановках Урывского, хэппи энда не случается.

Мне нравится думать на языке метафор Ивана Урывского. Ты словно смотришь притчу мудреца, получая ответы и делая выводы.
И в тоже время как это все сценично. Каково появление свахи Фёклы (О.Петровская) которая держала на плечах шест в виде коромысла, на которое были насажены мужские платья потенциальных женихов. 
Потрясающая сценография, решением пространства становится колодец с «журавлем», где сам колодец является входом и выходом. И когда словно из котла, выскакивали претенденты на руку Агафьи, было понятно, что добром это не кончится. 
Плачущее свадебное платье, это отдельная печаль. А ведь это свадебное настроение невесты.

Ситуация доведённая до абсурда, сделка, а не результат любовных отношений. 
Это не просто Гоголь- это не простой Урывский.
Музыка и костюмы всегда необычны и очень точно передают настроение.
Отличный актерский состав, корифеи - профессионалы, с молодыми талантами и приглашёнными звёздами. Браво!

Идеально чувствуют друг друга Иван Урывский и Павел Ивлюшкин. Это тандем полного взаимопонимания и доверия, и в результате невероятный пластический театр. Благодарна и счастлива что у нас они есть.
Любимый украинский театр - где лучшие актёры и режиссёры , поздравляю!
Следующий показ 19 и 29 апреля, не пропустите.


 

Людмила Нечаева

Режиссеру РЕСПЕКТ! 
Свадьбы не будет.... Но смотреть обязательно!
Всякий раз, попадая в святая святых - на закрытую сдачу театрального спектакля, погружаешься в хрупкий мир художника, создавшего это действо. А хрупкий он потому, что первая встреча со зрителем - это не просто проверка зрительских реакций, но и определенное испытание спектакля на прочность. 
Такая знакомая, на первый взгляд, гоголевская «Женитьба», в прочтении Иван Урывский, заиграла новыми красками, открывая необычные грани, между прочим, одной из самых таинственных и загадочных пьес русского классического репертуара. Наполнив свой спектакль символами, Иван добавляет много значительных и острых деталей; стильных, сильных и важных подробностей, которые обретают почти метафорическую силу, делая спектакль атмосферным. Агафья Тихоновна у Ивана - не рафинированная барышня, мечтающая о дворянине, а страстная и ищущая своего, того самого, единственного и любимого, чтобы и в горе, и в радости... Но даже когда на сцене возникает белое платье, подвешенное ярким пятном на фоне черной сцены и плачущее струями воды, оно только кажется свадебным. Почему-то сразу становится понятно, что свадьбы в таком платье не будет... 
Футуристические картины, разбавленные отдельными элементами народного костюма и быта, иллюстрируют и транслируют гоголевскую историю совершенно по-новому. 
Таких иллюстраций рассыпано в спектакле множество. 
Одна из самых живородящих, почти в полном смысле этого слова, картин - сцена с колодцем жизни. Процесс рождения и возрождения чувств. И вот перед нами уже не просто Сваха, а самая суть Женского начала, собравшая своих младенцев под пологом своей юбки. 
Но вот выбрали одного. Выхолили. Вырастили. Научили уму разуму. Полюбили.... а он....
Брак - это обязательство? 
Гоголевский Подколесин сбежит через окно. 
Одноименный персонаж Ивана Урывского нырнет в колодец.
Головой вниз.
На самое дно.
Приходите, сами увидите!


 

Оксана Соколова 

«Одруження»
Режиссёр оставил право зрителю определить жанр. 
Если вы не видели спектакля, ни один из известных шаблонов не приблизит ваши ожидания к впечатлению от знакомства с ним. Всего раскрывать не буду, чтобы не помешать вам найти своё «Одруження». Но несколько советов дам.
Прочтите Гоголя «Женитьбу». И не ждите точного соответствия.
Не стремитесь следить за сюжетом, он сам войдёт внутрь вас и поведёт за собой.
Не удивляйтесь, если все, что вы сможете сказать о спектакле в первые минуты по его завершению будет слово «шок». Со мной было именно так. 
Это не просто ещё одна премьера. Это проверка на зрелость одесского театрала и вызов тем, кто театр ещё не полюбил. Начинайте с «Одруження».
Дух спектакля и его уровень произвели на меня эффект 
«культурного детокса », после которого привычное окажется невкусным, а что-то и несъедобным.

 

Партнери
ГЛАС
ТеНет
ТК ГРАД
Медиа-информ
Первое радио
Культурометр
Одесские известия
INTO-SANA
Телеканал
KOZYR DIGITAL
Южная волна
Молдова
Kims
westele.com.ua
Радио