ОДЕСЬКИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ
ТЕАТР ІМ. В. ВАСИЛЬКА
АКАДЕМІЧНИЙ
МУЗИЧНО-
ДРАМАТИЧНИЙ
СЕЗОН 92
Квитки Online
Каса театру (048) 723-89-77
65026, м. Одеса, вул. Пастера, 15

     Одеський український театр працює в історичній будівлі, що є пам'ятником архітектури початку XX століття, однією із знаменитих пам'яток культурного життя міста, відомої як Театр Сибірякова. Будівлю театру було сбудовано в 1903 році на кошти антрепренера Одеського міського театру А.І. Сибірякова, який мріяв створити власний театр для російської драматичної трупи, у якої в той час не було в місті постійного місця.

      Першою виставою на сцені «театру Сибірякова» стали «Плоди освіти» Л. Н. Толстого. Вибір п'єси не був не випадковим. Л.Н. Толстой став «володарем дум» для російської інтелігенції. Незадовго до відкриття театру великому російському письменнику виповнилося 75 років.

     На сцені театру успіхом йшли вистави одеської російської трупи. Крім того, проходили гастролі видатних артистів і музикантів зі всього світу - Марії Савіної, знаменитої «босоніжки» Айседори Дункан, відбулося останнє виступ засновника українського професійного театру Марка Кропивницького.

     Будівля театру виявилася під 13 номером по вулиці Херсонській. Чи то в силу містики, чи то в силу збігу обставин, але творіння Сибірякова переслідували одна за одною невдачі. Приміром, в 1906 і 1912 році будівля горіло. На прохання власника міська влада спеціально змінили номер будинку з 13 на 15. Але і це не допомогло. Сибіряков був розорений. Після чергової пожежі театр у нього відкупив присяжний повірений Стамеров. До 1914 року він перебудував будівлю, сподіваючись, що з часом театр будуть називати Стамеровскім. Але цього не сталося. Театр так і називався - театр Сибірякова - ще досить довгий час. 7 листопада 1925 завдяки вимогам широкої громадськості міста відкрився постійно діючий, стаціонарний український театр - госдрама.

     З першого ж спектаклю «Палії» по п'єсі А. Луначарського (тодішнього наркома освіти країни) Одеська українська госдрама заявила про себе як про колектив-першовідкривача нових імен, нових тим, нових героїв. Очолив художнє керівництво театром Марк Степанович Терещенко. На постановку першого спектаклю «Палії» запросили відомого режиссера, послідовника Всеволода Мейєрхольда, - Бориса Глаголіна. ... Глаголін любив епатувати публіку. Одеському глядачеві він «викотив» на сцену справжній автомобіль. Задовго до дня прем'єри одесити частенько бачили цей «реквізит» на вулицях міста: машини тоді були рідкістю, режисер їздив на це чудо техніки в театр. Глаголін частенько зупинявся посеред вулиці і починав «лагодити» машину, заглядаючи в мотор. Цікаві зупинялися, підходили до дивиною і тут же дізнавалися, що сьомого листопада на прем'єрі в театрі можна і не таке побачити. У новому сезоні глядачів теж чекала «чудасія». Другий сезон Одеської української Держдрами почався виставою «За двома зайцями», який поставив Василь Василько, який раніше працював з корифеями українського професійного театру М.Кропивницьким, М.Садовським, М.Заньковецької, Опанасом Саксаганським, далі був актором і режисером у театрі Леся Курбаса. В.Василька і В.Ярошенко написали інсценізацію класичної п'єси М.Старицького, значно осучаснили комедію. У порівнянні з першоджерелом у виставі з'явилися нові персонажі: інвалід-шарманщик, комсомольці, спекулянти ... У фіналі вистави викритий Свирид Голохвастов тікав у зал, в публіку, після чого актори виходили на авансцену, звертаючись до глядачів: - Він утік! Держі його! Ось він! Он там! У партері! У ложі! Тримайте! Він ще тут! Глядач був у захваті від гри акторів, від постановки в цілому.

     Режисер вистави Василь Василько отримав запрошення очолити театр. З того часу цей театр став основним колективом у його творчості, Одеса - головним містом житті, куди він повертався, в якому пройшли останні роки його життя. Василь Василько очолював колектив в різні періоди, в загальній складності 14 років. На Одеській українській сцені він здійснив більше 30 постановок української і світової класики, сучасних п'єс, виступаючи часто в ролі драматурга. Вистави Василько увійшли до «золотого фонду» не лише Одеського українського театру, всього національного театру України. Василь Василько визначив майбутнє театру, його художні перспективи на довгі роки вперед. У 1995 році колективу Одеського українського театру було присвоєно ім'я видатного корифея. Глядачі, широка театральна громадськість, театральні

критики називали Одеської української Держдрами «трічі піонером» за оригінальний, сміливий репертуар, новаторство сценічних виражальних засобів і, найголовніше, за талантливейший акторський ансамбль. Побувавши на спектаклях Держдрами відомий український письменник Остап Вишня у 1928 році писав: «Навряд чи ще якийсь інший український театр користується такими симпатіями і визнанням з боку глядачів, як Одеська госдрама. Та й не тільки визнанням! Та й не тільки симпатіями! Театр люблять в Одесі! Саме люблять! Доброю, теплою, південної любов'ю. В Одесі про українську госдрама ви завжди почуєте: - Наш театр! Наша драма! У цьому «наш» чується, крім любові до театру, ще й гордість за цей «наш» театр ».

     У 1930 році, до п'ятирічного ювілею, «за сміливість, новаторство пошуку, нового героя на сцені, нову драматургію» театр отримує ім'я Революції і нове приміщення (до цього він розміщувався в приміщенні на вулиці Грецькій - двері в двері з російським театром) - Сибиряковского театр. За час існування театру на його сцені блищали яскраві сузір'я акторів: Наталія Ужвій, Юрій Шумський, Поліна Нятко, Кость Блакитний, Лідія Мацієвська, Іван Твердохліб, Олександр Луценко, Андрій Крамаренко про, Генріх Осташевський, Юлій Божек, Валентина Туз і багато-багато інших , чиї імена назавжди вписані в творчу біографію колективу. На сцені театру ставили вистави видатні українські режисери: П.Кіселевіч, Е.Купченко, Н.Орлов, А.Рубін, В. Скляренко, В.Пахомов, Б.Мешкіс; талановиті художники - М.Матковіч, М.Кордонскій; композитори - Ю.Губарев, В.Штайгер, Б.Зільберглейт та ін У творчу історію театру за майже дев'ять десятиліть вписано безліч імен акторів, режисерів, художників, композиторів - людей, безмежно відданих театру, які створили славу колективу Одеського українського театру.

     Якщо провести прожиті театром роки в події, вийдуть астрономічні числа: це - близько тисячі нових постановок, тисячі тисяч кілометрів на гастрольних маршрутах, незліченна кількість зустрічей, сотні людських доль. Про найбільш яскравих сторінках історії колективу розповідає музейна експозиція. Музей історії Одеського українського театру був відкритий 35 років тому. Найбагатші фонди музею постійно поповнюються. У них - літопис життя одного з перших (за часом створення) українських театрів, колективу театру, який є одним з лідерів загальноукраїнського театрального процесу, найбільшим центром культурного життя на півдні України.

     Репертуар театру завжди відзначався широтою і різноманітністю жанрів. На сцені театру в перші роки діяльності народжувалася нова українська драматургія: п'єси І. Микитенка (першого завідувача літературною частиною Одеської української Держдрами), М.Куліша, Я.Мамонтова, І.Днепровского, О. Корнійчука та інших нині відомих драматургів України. На сцені театру йшли не тільки постановки за творами українських класиків, за п'єсами письменників і драматургів світового масштабу: Брехта, Шолом-Алейхема, Міцкевича, Пушкіна, Гоголя, Франка, Лесі Українки, Шекспіра. Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василько продовжує традиції своїх попередників-корифеїв, творчо їх розвиває. Сучасність театру добре проглядається в його репертуарі: від української класики (наприклад, «Запорожець за Дунаєм», «Сватання на Гончарівці») до експериментальних постановок режисерів «нової хвилі» українського театру. Театр запрошує до співпраці найцікавіших режисерів України і СНД - таких, як Алессіо Бергамо (Італія), Гедрюс Мацкявічюс (м. Москва), Дмитро Богомазов (м. Київ), Юрій Одинокий (м. Київ), Владислав Троїцький (м. Київ) , КЛИМ (м. Москва), Лариса Венедиктова (м. Київ), Микита Гриншпун (м. Москва), Андрій Бакіров (м. Чернігів). Окрім основної сцени, працюють експериментальні сценічні майданчики, для яких складений свій репертуар: «Глядач на сцені» і «Сцена 38». На театральній афіші представлена українська класика і сучасні п'єси українських авторів, твори світової класики і зарубіжна драматургія.

     Яскравий ансамбль артистів театру користується любов'ю глядачів. Трупа представлена талановитими майстрами сцени всіх поколінь: старшого, середнього і молодого. У театрі працюють 3 народних артиста, 9 заслужених артистів, 2 заслужених діяча мистецтв і 2 заслужених працівника культури України. Сьогодні Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василько відомий далеко за межами України. Географія гастролей за всю час діяльності склалася надзвичайно широка: театр гастролював з Одеси до берегів Неви і, в протилежну сторону, - з Одеси до острова Сахалін. Брав участь в престижних міжнародних театральних фестивалях, займаючи призові місця. Назвемо, наприклад, Міжнародний фестиваль античного мистецтва «Боспорські агони», Каїрський міжнародний фестиваль експериментальних вистав, Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». Виступав з гастролями в містах Канади (провінція Манітоба).

     Театр був ініціатором проведення Фестивалю «Класика на сцені», присвяченого 100-річчю з дня народження свого видатного корифея-народного артиста СРСР В.С.Васілько (м.Одеса, 1993 р.), Першого Всеукраїнського фестивалю сучасної української драматургії (м.Одеса , 1998 р.). 2011 театр став призером IV міжнародного театрального фестивалю «Європейські театральні зустрічі" Близькі незнайомці "у м. Познань (Польща), дипломантом V театрального фестивалю міжнародного Чорноморського клубу« HOMO LUDENS »в м. Миколаїв (Україна). В даний час колектив театру очолюють: директор - заслужений працівник культури України Валентина Михайлівна Прокопенко та художній керівник - народний артист України Ігор Миколайович Равицький.

Партнери
ГЛАС
ТеНет
Культурометр
Одесса
Одесские известия
INTO-SANA
Обжора
Южная волна
Молдова
Kims
westele.com.ua
Granddent
Телеканал
KOZYR DIGITAL
Радио
http://md-eksperiment.org/