Рівно 90 років тому — 13 січня 1926 року — в одеській Держдрамі відбулася прем’єра вистави «За двома зайцями» в постановці Василя Василько.

Він разом з Володимиром Ярошенком написав інсценізацію класичної п’єси Михайла Старицького, значно осучаснивши комедію. У порівнянні з першоджерелом у виставі з’явилися нові персонажі: інвалід-шарманщик, комсомольці, спекулянти… У фіналі Свирид Голохвастий тікав у зал, після чого актори виходили на авансцену, закликаючи глядачів затримати втікача. Публіка була в захваті від постановки!

Пропонуємо вашій увазі уривки з книги Василя Василька «Театру віддане життя», що стосуються вистави «За двома зайцями».

«7 листопада 1925 року виставою «Полум’ярі» за п’єсою А. Луначарського відбулося відкриття першого сезону Одеської Держдрами.

Я запропонував телеграмою дирекції Держдрами поставити на їхній сцені «За двома зайцями». Відповідь була позитивна.

19 грудня я приїхав до Одеси, хоча офіційно ще працював у «Березолі». Трупа зустріла мене добре. Директор Б. Я. Стах одразу попередив, що на мій приїзд він дивиться ширше, ніж на зустріч з гастролером.

Знайомлюсь з колективом, який складається з чотирьох груп. Актори Театру ім. Гната Михайличенка на чолі з М. Терещенком, шевченківці на чолі з І. Замичковським, одеська група на чолі з Л. Мацієвською і ще група зовсім не відомих мені акторів.

Я мав здійснити постановку інсценізації «За двома зайцями» протягом двох тижнів. 22 грудня я вже розподілив ролі. На таку велику музичну масову виставу ми мали лише 17 репетицій, тобто 55 годин. Оформлення виготовлялося за ескізами В. Шкляєва, музика Л. Ентеліса. Новий текст куплетів шарманщика написав І. Микитенко, музику до цих куплетів створив Ю. Губарьов.

У вступній промові я зупинився на громадянському завданні постановки, ідеї п’єси, жанрі, принципі, плані та на новій подачі соціально значимої театральності, яка у процесі роботи над ролями може стати акторам дуже корисною, а також на нових засобах психотехніки.

Сюжет комедії «За двома зайцями» та її персонажі були для тодішньої дійсності дрібними, водевільними і малозначимими. Треба було їх соціально поглибити, зробити змістовнішими. Щоб осучаснити комедію, я шукав такі явища, які викликали б у глядачів асоціацію з актуальними проблемами 1925 року. Я задумав створити радянську комедію-сатиру, в основу якої було б покладено побут непманів, адже неп — злободенне на той час соціально-політичне явище, яке мало свою специфічну атмосферу, свої драматичні ситуації, своїх дійових осіб.

В одеській газеті «Вечерние известия» було надруковано матеріал, який мав назву «Под ширмой инвалида». Йшлося тут про те, що спеціальна комісія встановила, перевіривши членів товариства, яке займається торгівлею: під ширмою інваліда, щоб скористатися з його пільг, криються приватники.

Та це ж про мого Голохвостого!

Голохвостий — шахрай, пройда, що викрав документи інваліда. От-от: Голохвостий – липовий інвалід!.. Так, це сюжет на сучасну тему.

На генеральній репетиції я був упевнений, що мене чекає провал. Але прем’єра мала величезний успіх у глядачів. Безліч разів викликали акторів, мене…

А потім з’явилося багато хороших рецензій. Вони відзначали успіх вистави. Вважали заслугою режисера те, що всі гострі місця акцентуються цікавою театральною формою, що глядач реагує на них здоровим веселим сміхом. Аплодисменти під час дії свідчать про те, що сучасна комедія-сатира має в собі виразну ідейну цілеспрямованість.

І. Микитенко, підсумовуючи успіх спектаклю «За двома зайцями», закінчував рецензію такими словами: «Васильку вдалося зробити постановку, що має увійти в історію театру».

Директор Б. Стах вів зі мною переговори про те, щоб я очолив театр як художній керівник. Актори вітали, дякували, казали, що я дуже організований у роботі режисер. Актори завжди люб’язні і вдячні, коли мають успіх. Однак я розпрощався з одеситами і повернувся до Києва…».

Невдовзі Василько все ж таки прийняв пропозицію і вже восени повернувся до театру в якості художнього керівника. Другий сезон Держдрами відкрився 15 жовтня 1926 року саме його виставою «За двома зайцями». З того часу Одеський український театр став головним колективом в житті Василько. А постановка «За двома зайцями» стала знаковою в історії театру. Ця комедія — в різних версіях, створена різними режисерами — не сходить зі сцени всі 90 років існування одеської української драми! Наразі одеські глядачі мають змогу побачити виставу «За двома зайцями», яку в 1988 році поставив Володимир Туманов. Наступний показ — 25 лютого. Квитки вже в продажу!

На фотографіях: афіша вистави 1926 року (на головній сторінці), масова сцена з вистави «За двома зайцями» 1926 року, Лідія Мацієвська в образі Лимарихи, шарж на Василя Василька, афіша вистави 1988 року (автор — С.Зайцев).

© 2019. «Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька». Всі права захищені. Використання матеріалів на сторонніх ресурсах можливе за умовою гіперпосилань.

«UNDERCLOUDS» – Студія WEB розробок, графічного дизайну та фотографії