До Всесвітнього дня театру!

Любі наші глядачі, нам сумно і шкода, що цього року ми не зможемо зустрітися і належно відсвяткувати Всесвітній день театру. Але з безмежною вдячністю до друзів і шанувальників нашої творчості запрошуємо напередодні разом онлайн переглянути культову виставу Івана Уривського, якій цієї весни виповнюється 5 років, – «Тіні забутих предків».

Завдяки Студії Сергія Савинського маємо відеозапис вистави у належній якості, який транслюватимемо в прямому ефірі.
Тож долучайтеся! І не запізнюйтеся: після третього дзвінка вистава розпочнеться! 😉

Онлайн перегляд відбудеться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=WWnjEus9aIM&feature=youtu.be

(Уже зараз можна перейти за посиланням, натиснути на дзвіночок, щоб отримати нагадування перед переглядом і не пропустити показ)

У центрі сценічної оповіді – історія стара як світ: юні закохані Іван та Марічка – українські Ромео і Джульєтта – змушені ховатися зі своїм щирим коханням, адже їхні роди ворогують. Пронизливо трагічний сюжет відомий і зрозумілий усьому світу, перш за все завдяки генію Шекспіра, але дія відбувається в українських Карпатах, що надає історії абсолютно іншого звучання.

Вистава Івана Уривського, звісно ж, не є копією ні літературного твору, ні світового кінохіта. Це абсолютно інше, відмінне від звичного, сприйняття світу, відтворене у кожному звукові, рухові й слові.

У цьому музично-пластичному дійстві з безліччю метафоричних сцен, образів-символів йдеться про автентичність і спадковість поколінь, про витоки народу. У свідомості героїв тісно переплелися язичницький (природний) і християнський (нав’язаний) світогляди, що проявляється у діях, які часто є не усвідомленими й суперечать одна одній.

Багато у виставі й авторських домислів і трактувань режисера, які доповнюють уже знану з попередніх прочитань реальність. Глядач повністю занурююється в атмосферу звичаїв і побуту горців завдяки вібраціям чистих голосів і диких танців акторів, безпосередній близькості дій, коли задіяні всі органи чуття.

Притаманні повісті містичність і трагізм, які рухають сюжет твору, у виставі Івана Уривського набувають нового звучання й наповнення.

Дика й неприборкана молода й така споконвічна енергія, що народжується на сцені, підіймає глядача у вищі світи, де й відбувається катарсис. І слова тут не обов’язкові, адже пробуджується дух предків, який живе в глибинах наших душ. Треба лише відчути цю споконвічну єдність з пращурами, продовженням яких ми є.

Залишити коментар

© 2020. «Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька». Всі права захищені. Використання матеріалів на сторонніх ресурсах можливе за умовою гіперпосилань.

«UNDERCLOUDS» – Студія WEB розробок, графічного дизайну та фотографії